Астрологія
 
Наші новинки

  •  
    Історія розвитку космонавтики

    “Внесок українських вчених

    У розвиток космонавтики”

    Становлення космічної галузі України почалося в 1937 році зі створення в Харків­ському авіаційному інституті Харківської реактивної групи під керівництвом Г. Проскури, що здійснила запуск великої стратосферної ракети під Харковом.

    У 1951 році за рішенням Радянського Уряду великий автомо­більний завод, що будується в Дніпро­петровську, був перетворений у завод № 586 для виробництва радянських ракет Р-1. Для реалізації проекту по створенню ракети Р-12 з новими бойовими якостями в 1954 році на території заводу було створене самостійне Особливе конструкторське бюро, головним конструктором якого був призначений Михайло Янгель. У 1966 році завод № 586 був перейменований у Південний машинобудівний завод, а конструкторське бюро № 586 – у конструкторське бюро “Південне”.

    У 1957 році на базі бойової ракети Р-12 була створена космічна ракета-носій “Космос”, що була в експлуатації до 1977 року.

    Українські підприємства й організації “Комунар”, “Арсенал”, “Моноліт”, Евпаторійський космічний центр брали участь у підготовці запуску першого штучного супутника Землі, виведеного на орбіту 4 жовтня 1957 року.

    З початку 60-х років підприємства України почали розробку і виробництво систем керування, бортової автоматики й інших систем і приладів для космічних об'єктів і комплексів.

    12 квітня 1961 року російська модифікована міжконтинентальна балістична ракета Р-7, обладнана приладами підприємств “Комунар” і “Арсенал”, вивела на навколоземну космічну орбіту першого в історії людства космонавта Юрія Гагаріна.

    Діяльність конструкторського бюро “Південне” у сфері наукових досліджень почалася в 1961 році з розробки космічних апаратів “Метеор” і “Стріла”.

    У 1962 році ракета-носій “Космос” вивела на орбіту перший супутник дніпропетровської розробки ДС-2, а в 1967 році ракетою-носієм “Космос” на орбіту був виведений орієнтований в атмосфері супутник “Космічна стріла”.

    З 1965 року в конструкторському бюро “Південне” почалися роботи зі створення серії малих уніфікованих супутників для проведення наукових досліджень.

    У середині 60-х років завод і конструкторське бюро “Південне” почали розробку космічних ракет-носіїв “Циклон на базі бойових міжконтинентальних ракет Р-36.

    У 1969 році з ініціативи конструкторського бюро “Південне” по створенню і реалізації міжнародної космічної програми “Інтеркосмос” відбулося виведення на орбіту першого супутника - “Інтеркосмос-1”.

    У рамках співробітництва з Французьким космічним центром протягом 1971-1982 років були здійснені запуски наукових супутників серії “Ореол”, створеними конструкторським бюро “Південне” і Южмашем.

    На початку 70-х років конструкторське бюро “Південне” початок розробку автоматичних універсальних орбітальних станцій з орієнтацією на Землю і Сонце.

    Фахівцями конструкторського бюро “Південне” була зроблена технічна допомога Індійської організації космічних досліджень під час розробки і запусків у 1975-1979 роках індійських супутників “Ариабхата” і “Бхаскара”.

    У 1976 році в конструкторському бюро “Південне” під керівництвом Володимира Уткіна почалися роботи зі створення космічного ракетного комплексу “Зеніт”, розробка й іспити якого продовжувалися протягом 10 років.

    На початку 80-х років почалися роботи з запусків космічних апаратів серії “Океан” для дистанційного зондування і дослідження Світового океану.

    Для реалізації космічної діяльності в незалежній Україні в 1992 році був створений спеціальний орган виконавчої влади Національне космічне агентство України.

    Через два роки була прийнята перша Державна космічна програма України на 1993-1997 роки.

    У нових умовах успішно почалися розвиток і розробка нових космічних проектів і програм.

    У 1995 році Державне конструкторське бюро “Південне” і виробниче об'єднання “Южмаш разом з партнерами зі США, Росії і Норвегії почали реалізацію унікального проекту “Морський старт” по створенню ракетно-космічного комплексу з однойменною назвою.

    У тому ж році з космодрому Плесецк ракета-носій “Циклон-3” зробила запуск на орбіту першого супутника під юрисдикцією України “Сич-1”.

    У 1996 році були створені Інститут космічних досліджень і Національний центр керування й іспиту космічних засобів у місті Євпаторія.

    На черговій сесії Верховної Ради України в 1996 році був прийнятий Закон України “Про космічну діяльність”.

    У 1997 році Державне конструкторське бюро “Південне” у кооперації з російськими й українськими підприємствами почали створення космічного ракетного комплексу “Дніпро” на базі міжконтинентальних балістичних ракет РС-20 SS-18 “Сатана” по класифікації НАТО.

    У рамках розвитку міжнародного співробітництва в листопаду 1997 року відбувся політ першого космонавта-дослідника незалежної України Леоніда Каденюка в складі екіпажа американського космічного корабля «Колумбія» місії STS –87.

    З метою підвищення ефективності космічної діяльності України в 1998 році в сферу керування Національного космічного агентства були передані підприємства й установи космічної галузі.

    З 1999 року почалася активна реалізація міжнародних і національних космічних програм.

    У березні 1999 року відбувся перший запуск ракети-носія “Зеніт-3SL” по програмі “Морський старт”, коли на орбіту був виведений макет супутника. У жовтні ракета-носій “Зеніт-3SL” здійснила перший комерційний запуск із плавучого космодрому і вивела на геостаціонарну орбіту американський супутник зв'язку Direc TV - 1R.

    У квітні 1999 року був реалізований перший запуск ракети-носія “Дніпро”, що вивів на орбіту англійський супутник “Уосат-12”.

    У липні 1999 року ракета-носій “Зеніт-2” запустила на орбіту україно-російський супутник дистанційного зондування Землі “Про”.

    Запуск ракетою-носієм “Зеніт-3SL” американського супутника PanAmSat-9 по програмі “Морський старт” відбувся в липні 2000 року.

    У вересні 2000 року ракета-носій “Дніпро-1” успішно запустила п'ять іноземних невеликих супутників: “Саудисат-1A” і “Саудисат-1Б, що належать Саудівської Аравії, італійські “Унисат” і “Мегсат”, і малайзійський супутник “Тиунгсат”.

    У 2001 році були здійснені шість пусків українських ракет-носіїв Зеніт-2, Зеніт-3SL, Циклон-2, Циклон-3. Виведені на орбіти 15 космічних апаратів, одним із яких був україно-російський космічний апарат “АУОС-СМ-КФ”, призначений для реалізації програми дослідження сонячної активності в рамках спільного україно-російського проекту “КОРОНАС.

    15 червня 2002 року був здійснений останній до цього часу пуск РН Зеніт-3SL. Був виведений на орбіту космічний апарат Galaxy IIIC.

    24 жовтня 2002 року Верховна Рада України прийняла Третю Загальнодержавну Національну космічну програму України на 2003-2007 роки.

    20 грудня 2002 року конверсійна ракета-носій Дніпро вивела на орбіту шість космічних апаратів закордонних замовників.

    Як бачимо, внесок українських вчених у розвиток світової космонавтики є досить солідним і багатим.



     
    небо | космічний | ракета | техніка | тілька